Група 5

Предмет "Технологія штукатурних робіт"

Дата: 10.04.2020

Тема 2 "Виконання високоякісного оштукатурювання стовпів, колон, пілястр"

Обштукатурення колон 

    Несучі конструкції будівель часто оформляють у вигляді чотирьохграних, багатограних та круглих колон. 

   Колона - це вертикальна жорстка опора типу стрижня, який працює переважно на стиск, несуча конструкція (стояк) стояково-балкової системи. Може бути суцільною з круглим, прямокутним чи більш складним поперечним перерізом. Споруджується з каменю, цегли, залізобетону або металу. Колона є однією з основних частин (несуча конструкція) архітектурного ордера та архітектурних форм, що інтерпретують ордерну композицію.

    Гладенькі рівні колони витягують шаблонами. Спочатку колони провішують, потім на двох протилежних сторонах точно посередині навішують два правила і вставляють у них шаблон. Витягують одну половину колони і, не знімаючи правил, іншу. Після цього знімають правила, місця під ними замазують розчином і затирають всю колону. Таким способом витягують гладенькі та рівні колони чотиригранної, круглої, шестигранної форми (рис. 5.1, а-в). Багатогранні колони інколи витягують не з двох, а з декількох захваток, навішуючи чотири, шість чи більше правил. Щоб зменшити витрати розчину при витягуванні колон, шаблон переміщують знизу вверх.

    Гладенькі круглі колони з ентазисом без канелюр у більшості випадків опоряджують вручну, але вони не завжди виходять чистими і точними за формою. Тому, для кращої якості, їх витягують шаблонами з криволінійною профільною дошкою, що гойдається. Колону розбивають на шість або більше захваток. Якщо колону витягують з двох захваток, то зверху вона буде не круглою, а у вигляді еліпса, а якщо з чотирьох, то вона матиме вигляд стовбура з чотирьох окремих граней. Тому захваток повинно бути не менше шести.

     Чотирьохгранні колони, виконані з каменя, цегли або залізобетону, спочатку провішують за допомогою виска, очищають від напливів розчину, в разі необхідності, вибирають шви між кладкою, змітають пил. Як правило, на протилежних сторонах колони точно за виском влаштовують правила, які виступають за площину колони на товщину штукатурки (15-20 мм) (рис. 1.6)

    Між правилами накидають розчин (обризк, ґрунт). Грунт розрівнюють напівтерком, спираючись на закріплені правила. Після вирівнювання розчину, на грані колони виконують накривку та затирають. Знімають правила з граней колони після повного затужавлення розчину та переставляють їх на інші сторони колони. Для того, щоб кути на колоні не збивалися після зняття правил, на них влаштовують металеві або поліуретанові кутники, що кріпляться за допомогою стартової шпатлівки. Круглі колони обштукатурюють у тому разі, коли поверхня виконана з цегли або каменя. Обштукатурення циліндричних круглих колон можна виконати двома  способами. Перший спосіб передбачає розрівнювання розчину на колонах по кільцевих маяках, які влаштовують на товщину штукатурки у верхній і нижній частинах колони (рис. 1.7)

    За другим способом – розчин розрівнюється за допомогою спеціального шаблону. Для цього на круглій колоні навішують два вертикальних правила, за якими буде рухатися півшаблон (півкільце). Нанесений штукатурний розчин між правилами стягується шаблоном, знизу до верху, спочатку з однієї сторони колони, а потім з іншої.

Обштукатурення шестигранної колони краще всього здійснювати за допомогою шаблону (рис. 1.8).

     Для цього необхідно навісити вертикальні правила посередині симетричних граней точно за виском. Нанесений розчин стягується шаблоном. Нанесення ґрунту необхідно виконувати у два-три прийоми. Після зняття правил місце, де вони були, обштукатурюється та затирається.

    Для обштукатурення внутрішніх і зовнішніх колон можна використовувати сучасні штукатурні розчинні суміш ірізних фірм, в тому числі й штукатурки фірми «Корунд», які мають марку міцності не нижче 75, морозостійкість – 50, водопоглинання не більше, ніж 12%.      Випускають штукатурні розчини різного спрямування: базовий розчин застосовується для вирівнювання бетонних, цегляних і кам'яних поверхонь. Ці штукатурки відрізняються хорошими заповнювальними якостями та мають незначну усадку; універсальний розчин застосовується для обштукатурення складних поверхонь і має високу адгезію; морозостійкий розчин застосовується при температурі до -150С, мірка морозостійкості – F200. Даний розчин відрізняється підвищеною адгезію та може наноситися шаром до 30 мм; гідроізоляційний розчин має підвищені теплозахисні і водостійкі властивості. Рекомендується для зовнішніх робіт та таких, що підлягають постійному впливу вологи.

     Обштукатурення піно- і газобетонних поверхонь сучасними розчинними сумішами.

 В останній час у будівельній галузі широко застосовується піно- і газобетон, що дає досить рівну поверхню. Обштукатурення цих поверхонь не потребує нанесення оббризку. Розчини, які при цьому примінюють, можна наносити як напівтеркою чи теркою, так і гладилкою, шпателем. 

   Для обштукатурення поверхонь з піно- і газобетонних блоків, як фасадів, так і приміщень, раціонально застосовувати такі розчинні суміші, як: Ceresit СЕ24. Дана суха суміш є ефективною і для виконання ремонтних робіт. Окрім підготовчих операцій, необхідних для цегляних, кам’яних та гіпсоблочних поверхонь, піно- і газобетонні поверхні підлягають обґрунтуванню ґрунтовкою Ceresit СЕ-17. 

    Перед самим нанесенням розчину поверхню зволожують 2-3 рази. Мінімальна товщина шару за одне нанесення – 3 мм, а максимальна – 30 мм. Готують розчин із суміші СТ-24 так: з розрахунку 0,24 л чистої води (15- 200С) на 1 кг сухої суміші. Кількість води може регулюватися в залежності від типу робіт, що виконуюються та товщини штукатурного шару.

      При товщині штукатурки 3 мм на 25 кг сухої суміші необхідно 6 л води, а при товщині 30 мм – 5,5 л води. У посудину спочатку наливають відповідну кількість води, а потім додають невеликими порціями суху розчинну суміш, і за допомогою низькооборотньої дрилі з насадкою перемішують до однорідної маси. Через 5 хв. після першого перемішування виконується наступне. Термін застосування розчину – 2 год. 

     Нанесення розчинної суміші можна виконувати як за допомогою напівтерка чи терки, так і нержавіючим шпателем. З метою отримання рівної поверхні штукатурки її затирають пластиковою теркою. Так як суха суміш у своєму складі має цемент, який при взаємодії з водою вступає в лужну реакцію, то при роботі необхідно захищати шкіру рук. Якщо розчин застосовувався для зовнішніх робіт, то в період твердіння штукатурки її захищають від прямих сонячних променів та впливу низьких температур.

     Штукатурки фірми «Vetonit» (Фінляндія) раціонально застосовувати для обштукатурення піно-газобетону. Перед початком нанесення штукатурного розчину поверхні стін укріплюють армованою сіткою і ґрунтують розчином «Vetonit Dispersion» (дисперсія) за допомогою малярних щіток. Розчин із сухої суміші приготовляють згідно інструкції, витримують 5 хв. та знову перемішують. Наноситься розчинна суміш на поверхні за допомогою шпателів, а при великій товщині намету – штукатурною лопаткою. Після нанесення шар штукатурки вирівнюють сталевим правилом. Надлишки розчину знімають з правила шпателем і використовують знову. 

     При нанесенні штукатурки в декілька прийомів кожний шар штукатурки має висушуватися впродовж 1-2 діб, а потім шліфуватися. Штукатурна суміш «Vetonit – V» виготовляється на цементній основі і є вологостійкою. Застосовується в вологих та мокрих приміщеннях. Наноситься шаром від 2-х до 7-ми мм. Після обштукатурення поверхня буде готова для фарбування чи оклеювання шпалерами.

    При влаштуванні високоякісної штукатурки шар ґрунту після нанесення розрівнюється правилом, ущільнюється і на ньому продрапуються хвилеподібні горизонтальні борозни глибиною 3-5 мм на відстані 2-3 см одна від одної. Підготовлена таким чином оґрунтована поверхня штукатурки протягом 6-7 днів трохи зволожується 2-3 рази на день. Підготовлений шар витримується не менше 7- 12 днів. Прості прямолінійні архітектурні деталі – карнизи, галтелі, наличники, плінтуси влаштовуються із штукатурного розчину за допомогою спеціальних шаблонів, які протягують по напрямних рейках. Внутрішні гурти виконують із вапняно-гіпсового розчину, який наноситься на поверхню за кілька разів тонкими шарами. Після накидання кожного шару ґрунту шаблон протягують. І так повторюють кілька разів, доки гурт не стане відповідати потрібному профілю. У кутах гурт виконується вручну. 

    Кути і галтелі опоряджуються після нанесення підготувального шару ґрунту. У внутрішніх або зовнішніх кутах розчин розрівнюють фасонними дерев’яними або металевими півтертками Для того, щоб поштукатурені зовнішні кути швидко не оббивалися, у них слід зрізати закруглену або плоску фаску. По усій довжині кута фаска повинна бути однакової ширини. Затирати фаску слід півтерткою після закінчення оброблення кута. Галтелі із штукатурного розчину виконуються вручну або витягуються шаблонами. Обробляють галтелі галтельною терткою, пересуваючи її уздовж галтелі або, у разі потреби, упоперек. Штукатурення елементів віконних та дверних прорізів (укосів, заглушин і зливів) виконують до нанесення і затирання накривки. Площини укосів потрібно завжди виконувати під тупим кутом до поверхні стіни. Розмір кута для верхнього і бокових укосів прорізу повинен бути однаковим. 

    Штукатурити внутрішні укоси рекомендується розчином такого самого складу, як і стіни. Розчин накидають кельмою із сокола. Нанесений шар розрівнюють спеціальною малкою, яку прикладають так, щоб один кінець її пересувався уздовж чверті коробки, а другий – по напрямній рейці. На вертикальних укосах малку пересувають знизу догори. Коли розчин частково затвердіє, рейки знімають, а місце, що пошкоджене затискачами, підмазують і затирають. 

    Заглушини штукатурять вапняно-цементним або цементним розчином. 

  Зовнішні укоси і зливи штукатурять цементним або цементно-вапняним розчином. 

 При використанні збірних укосів, які відлиті з розчину в спеціальній майстерні, їх встановлюють на місце на заздалегідь встановлені марки, використовуючи відповідний розчин.  Розчину слід накидати стільки, щоб він виступав над рівнем марок. Тоді притиснутий укіс по всій поверхні зчепиться з розчином і буде міцно триматись.

     Спочатку установлюють бокові укоси, потім верхній, а при встановленні заглушин – спочатку верхній, а потім бокові і нижній. 

    При виконанні штукатурних робіт із використанням сухих сумішей груп Ш2 і Ш4, улаштовуючи багатошарове штукатурне покриття товщиною понад 20 мм, кожний наступний шар потрібно наносити після тужавлення попереднього. Нанесений шар слід розрівнювати до початку тужавлення розчинової суміші. Штукатурні роботи потрібно виконувати безперервно, дотримуючись правила стикування ділянок “мокре на мокре”. Виконуючи роботи, слід уникати нанесення штукатурних сумішей на дуже нагріті поверхні (понад 30ºС). 

   Шліфування поверхонь вирівнювальних штукатурних розчинів груп Ш2 і Ш4, а також нанесення лакофарбового покриття та декоративних облицювальних матеріалів потрібно виконувати не раніше, ніж через 24 години після нанесення останнього шару штукатурної суміші. Використання сухих сумішей є доцільним та економічно виправданим при:

– малих обсягах штукатурних робіт на будівництві; 

– періодичному використанні невеликих порцій розчинів, наприклад, для робіт по заробленню та затиранню місць приєднання панельних і блочних стін та перегородок один до одного і до перекриттів, які виконуються під час монтажу будівлі;

 – складності щоденного постачання розчинів на віддалені від розчинового вузла об’єкти (у негоду, при відсутності доріг з твердим покриттям або при тимчасовій відсутності зручних під’їздів до будівлі, що будується); 

– відсутності на будівництві утепленої тари або тимчасових споруд, що опалюються для зберігання готового розчину узимку; 

– необхідності постачання товарного розчину від одного розчинового вузла або заводу на велику кількість територіально розкиданих будов; 

– нестачі транспортних засобів для забезпечення до початку робіт ранішньої зміни постачання розчину одночасно на ці об’єкти.

    Штукатурні роботи із використанням сухих гіпсових штукатурних сумішей (СГШС) слід виконувати в приміщеннях, що обігріваються при температурі не нижчій +8ºС і відносній вологості повітря не більшій 70%. Оштукатурюють поверхні СГШС одним-трьома шарами в залежності від якості поверхні. Одношарову штукатурку на гіпсовому в’яжучому виконують на бетонних і гіпсобетонних основах, які попередньо змочують розчином полівінілацетатної дисперсії. При нерівній поверхні – із цегли та інших кам’яних матеріалів – наносять два-три шари розчину. Для набризку і ґрунту використовують розчини із СГШС із заповнювачем (пісок, спучений перліт або вермикуліт), а для накривального шару – тільки розчини, що приготовлені безпосередньо із сухої суміші. Товщина шару набризку залежить від якості поверхні, але повинна бути не меншою 5 мм по відношенню до нерівностей, що найбільш виступає на поверхні. 

    Нанесений на підготовлену основу шар набризку вирівнюють металевою півтерткою до ущільнення. Ґрунтувальний шар наносять безпосередньо після набризку, розрівнюють і загладжують. Накривальний шар загладжують металевими гладилами до початку зчеплення, тому що інакше може виникнути так зване розмолоджування гіпсу, що супроводжується втратою міцності накривального шару.

   Для отримання якісної поверхні інструмент, який використовується для загладжування шарів, необхідно періодично змочувати водою. 

   Приготування розчинів із СГШС в будівельних умовах, їх транспортування і нанесення на оштукатурювану поверхню виконують за допомогою машини СО-149. 

   При поліпшеному або високоякісному опоряджуванні житлових приміщень, культурно-побутових та промислових будівель для виконання накривального шару використовують комбіновані накривальні суміші, які виготовляють із сухих сумішей та шпаклівки або із окремих компонентів. 

   Накривальний шар наносять на шар набризку і ґрунту, що виконані за загальноприйнятою технологією. Перед нанесенням накривального шару вирівняну поверхню ґрунту змочують водою. Накривальний шар наносять пневматичною форсункою, до якої підведено повітря від компресора СО-7А. Наносять розчин круговими рухами вудочки. Сопло тримають на відстані 500...700 мм і під кутом 60...90ºС від поверхні, яку обробляють. Накривальний шар наносять рівномірно товщиною 2...5 мм. 

   Надлишки нанесеного накривального розчину розрівнюють сталевою півтерткою або сталевим гладилом від підлоги догори на 2/3 висоти стіни і потім від стелі донизу на решту 1/3 висоти.

https://www.youtube.com/watch?v=FcW_r6oNH7c

https://www.youtube.com/watch?v=w-hmXIWFWp8

https://www.youtube.com/watch?v=c13AAAJ1Ya4

ЗАВДАННЯ: 

1.Переглянути відеоматеріали за посиланнями.

2. Опрацювати матеріал підручника 5.1.9 ст.40-42., 5.1.10 ст.44-47

3. Виконати тести та практичне завдання ст.43

4. Заповнити таблицю ст.48

5. Виконані завдання надсилати на електронну пошту з поміткою ТЕМА 2.