Група 5

Предмет "Технологія штукатурних робіт"

Дата : 08.04.2020

Модуль 5.1 Виконання складних робіт під час оштукатурювання поверхонь.
Тема 1 Виконання високоякісного оштукатурювання прямолінійних поверхонь.

(Повторення)
1.Технологія виконання штукатурних робіт полягає в послідовному виконанні таких операцій:

- підготування поверхні (зрубування напливів розчину, очищення);
- змочування поверхні;
- механізоване нанесення шарів набризку та ґрунту з розрівнюванням останнього;
- механізоване нанесення накривального шару;
-  затирання його, нанесення штукатурки на лутки й одвірки;
- розрізання рустів (швів між панелями перекриттів на стелі).

Штукатурка, як монолітне покриття будівельних конструкцій, призначається для створення рівних, гладеньких або спеціально оброблених рельєфних поверхонь, захисту конструкцій від атмосферних опадів, протипожежного захисту, поліпшення теплотехнічних, звукоізоляційних та інших властивостей (створення відповідної повітронепроникності стін і захищення конструкцій від впливу агресивних середовищ в той час, коли інші способи недоцільні), створення необхідних санітарно-гігієнічних і естетичних умов в інтер’єрах будівель і споруд та в зовнішньому опорядженні поверхонь.

Штукатурка наноситься на кам’яні, дерев’яні, бетонні, саманні, глинобитні та інші поверхні.

Виходячи з призначення і в залежності від властивостей складових розчинів та виду обробки поверхні, штукатурні покриття наносяться:

  звичайні – для опорядження внутрішніх поверхонь стін житлових і громадських будівель, приміщення яких експлуатуються в нормальних температурно-вологісних умовах. Виконуються цементними, вапняними, глиняними, вапняно-гіпсовими та іншими розчинами. Поверхні, що поштукатурені звичайними розчинами, фарбуються водяними або неводяними малярними сумішами, обклеюються шпалерами;

  декоративні – для опорядження фасадів, а також поверхонь (внутрішніх) будівель громадського призначення (холи, вестибюлі тощо). Виконуються кольоровими розчинами до складу яких входить кам’яний дрібняк, скло, слюда або інші декоративні заповнювачі. Поштукатурені поверхні можуть бути гладенькими, мати характерну структуру або імітувати декоративний природний камінь;

  спеціальні – для виконання захисних функцій: гідроізоляції (водонепроникні, водовідштовхувальні), теплоізоляції, звукоізоляції, хімічної стійкості, рентгенозахисту, торкрет-штукатурки.

Звичайні штукатурки залежно від товщини штукатурного шару, способу його нанесення та якості опорядження поділяються на такі три категорії якості: проста, поліпшена і високоякісна.

Поліпшену штукатурку "під правило" рекомендується застосовувати в житлових, деяких лікарняних, шкільних та інших громадських будівлях масового будівництва. Вона складається з трьох шарів – набризку, ґрунту і накривки, що мають загальну товщину 15 мм.

Високоякісну "маячну" штукатурку застосовують для опорядження театрів, палаців культури, залізничних станцій, міських готелів, музеїв, унікальних споруд, деяких багатоповерхових житлових будівель, що зводяться за індивідуальними проектами та інших капітальних будівель І класу. Цей вид штукатурки – багатошаровий: набризк, два шари ґрунту і накривка, що має загальну товщину 20 мм. Поверхня ґрунту розрівнюється по маяках, поверхня накривального шару затирається терткою.

При влаштуванні звичайної штукатурки і нанесенні штукатурного розчину форсункою пневморозпилюванням дозволяється наносити одношарове штукатурне покриття товщиною до 10 мм, але тільки за умови, що виконана попередня підготовка і зроблене вирівнювання нерівностей на поверхні стін штукатурним розчином.

                                           Пневморозпилювач для штукатурки

Нанесений штукатурний розчин розрівнюється і загладжується правилами і напівтертками.

Штукатурний розчин накидають кількома шарами, причому кожний новий шар слід наносити після того, як почне тужавіти попередній. Як правило, штукатурне покриття складається з трьох шарів: набризк, ґрунт, накривка. Влаштовують також одношарове штукатурне покриття, яке наноситься за один прийом на проектну товщину (15..20 мм).

Лицьовий шар штукатурки обробляють у пластичному, напівпластичному або твердому стані.

Високоякісна та поліпшена штукатурка складається з оббризку, ґрунту та накривки. Оббризк є першим штукатурним шаром, що призначається для кращої адгезії майбутнього штукатурного шару з поверхнею. Завдяки тому, що штукатурний розчин для оббризку застосовують рідкий (8-10 см за стандартним конусом), він краще проникає у всі щілини та створює шорстку поверхню. Товщина цього шару при нанесенні ручним способом – 3-5 мм. Оббризк не розрівнюється. Ґрунт – другий штукатурний шар, який є основним, слугує для вирівнювання поверхні. Розчин для ґрунту має бути густіший, ніж для оббризку. Рухомість розчину за стандартним конусом 7-9 см. Якщо товщина штукатурки велика, то ґрунт наносять за декілька прийомів. Однак товщина кожного з них не повинна перевищувати 6-7 мм. Після кожного нанесення розчину ґрунту він ретельно розрівнюється. Накривка є третім та завершальним шаром. Наноситься накривка товщиною 2 мм, а значить, розчин для неї має бути достатньо рідким (10-12 см за стандартним конусом), приготовлений на дрібнозернистому піску та просіяний через сито з вічками 1,5*1,5 мм. Наносять накривочний шар по недостатньо затверділому ґрунту та швидко стягують напівтерком. У тому разі, коли розчин ґрунту добре схватився, поверхню треба зволожити водою. Вирівняний шар накривки для придання закінченого вигляду затирається. При нанесенні штукатурних шарів необхідно враховувати: залежність густоти розчину від температурного режиму, виду поверхні та її водопоглинення, якості підготовки самої поверхні, якості в’яжучого, виду заповнювача та ін. фактори.

2. Виконання високоякісної штукатурки по маяках. 

Маяки -- це смуги з розчину або дерев'яні чи металеві рейки, розміщені на поверхні на відстані 1,2-1,5 м одна від одної. Відстань між маяками повинна бути трохи меншою за довжину правила або півтерка, якими будуть розрівнювати розчин між маяками. Маяки служать напрямними, по яких пересувають правило або малку під час розрівнювання розчину, нанесеного між маяками. Інвентарні маяки встановлюють на поверхні також при механізованому нанесенні розчину за допомогою форсунок, щоб було видно, якої товщини шар розчину набризкувати.

      Маяки з розчинів влаштовують після встановлення марок, їх, як і марки, можна робити з гіпсу або з розчину, яким штукатурять поверхню. Гіпсові маяки швидко твердішають, це добре, проте після виконання штукатурки їх обов'язково потрібно вирубати, а місця, де вони були, залаштувати розчином. Якщо цього не зробити, то після висихання штукатурки на межі між маяком і штукатурним шаром внаслідок нерівномірної усадки розчинів з'являться щілини. Тому краще одразу робити і марки, і маяки з того ж розчину, яким штукатурять поверхню.

     Щоб зробити маяк, на ряд марок, розміщених по його лінії, прикладають рейку перерізом 30*40 або 40*40 мм і притискують її спеціальними Г-подібними затискачами, які вбивають у шви цегляної кладки, або «приморожують» гіпсовим розчином. Під рейку накидають розчин і зрівнюють його вздовж неї так, щоб майбутній маяк у перерізі нагадував правильну трапецію. Коли розчин затужавіє, рейки знімають, цвяхи або інвентарні марки витягують, а отвори, що утворились у маяках, закидають розчином, після чого заповнюють розчином також усі зовнішні порожнини в маяках і остаточно їх затирають.

      Маяки з розчину можна робити також способом натирання. Для цього по лінії маяка між марками кельмою накидають смугу розчину, товщина якої повинна бути більшою за товщину марки. Після цього до марок притискують правило і, пересуваючи його вздовж нанесеної смуги розчину, натирають маяк. При цьому потрібно стежити за тим, щоб розчин не нашаровувався на марку, бо це призведе до небажаного збільшення товщини штукатурного шару.

      Більш продуктивним є застосування інвентарних дерев'яних або металевих маяків. Як дерев'яний маяк можна застосувати пряму рейку перерізом 30*40 або 40*40 мм. Довжина рейки повинна бути на 20-30 см меншою від висоти приміщення або ширини стелі. Дерев'яні маяки при багаторазовому використанні під дією вологи деформуються, тому їх краще заміняти металевими. Для виготовлення металевих маяків застосовують кутикову сталь або краще дюраль розміром 25*25 або 30x30 мм.

    Інвентарні маяки закріплюють на поверхні за допомогою маякоутримувачів, які фактично замінюють марки. Будова маякоутримувача дає змогу змінювати положення маяка відносно поверхні під час її провішування так, щоб нижня площина його була від неї на відстані товщини підготовчого шару штукатурки. При цьому горизонтальність або вертикальність маяка перевіряють відповідними пристроями. 

    Високоякісна штукатурка складається з трьох шарів: оббризку, ґрунту і накривки. Оббризк і ґрунт послідовно наносять на поверхню між встановленими маяками. Якщо на поверхні були зроблені маяки з розчину, то ґрунт, нанесений врівень з ними, зразу ж розрівнюють правилом або півтерком, пересуваючи його вздовж двох маяків, як по напрямних. До початку розрівнювання поверхня маяків має бути очищена від бризок розчину. Правило прикладають до маяків не ребром, а всією площиною і пересувають вздовж маяків, зрівнюючи розчин на лоск, бо якщо розрівнювати розчин на здир, поверхню маяка деформує ребро правила, тому і якість виконаної штукатурки не буде відповідати технічним вимогам. Якщо маяки були виконані з гіпсового розчину, то після розрівнювання ґрунтового шару їх видаляють, а борозни, що залишились натомість, заповнюють відповідним розчином і вирівнюють до рівня ґрунту.

     Якщо на поверхні були встановлені інвентарні маяки, то розчин накидають врівень з їхніми площинами, ближчими до поверхні. При цьому маяки залишаються над підготовчим шаром штукатурки. Нанесений розчин відразу ж розрівнюють малкою, пересуваючи її вздовж маяків. Після цього інвентарні маяки знімають з поверхні, а місця під ними, пошкоджені маякоутримувачами, замазують розчином, який вирівнюють так, щоб не було западин і горбків. Ділянки поверхні між крайніми маяками і суміжними стінами закидають розчином і розрівнюють його півтерком або правилом, пересуваючи його по вже поштукатуреній ділянці, як по напрямній. Після цього остаточно опоряджують кути, затираючи їх лузговим півтерком.

     Коли грунт затужавіє, на нього наносять тонкий шар накривки. Після часткового тверднення накривного шару поверхню затирають терками, періодично перевіряючи її рівність контрольним правилом.

    Замість штукатурення залізобетонні панелі перекриття, стіни і перегородки можна вирівнювати іншим способом. Для цього спочатку з поверхні видаляють напливи з бетону, а місця стиків між плитами і панелями заповнюють цементно-вапняним розчином. Змочивши поверхню водою, на неї металевим півтерком на здир наносять вапняний або вапняно-цементний розчин, який заповнює всі нерівності, що є на поверхні.

   Вапняний розчин складу 1:1 приготовляють із добре гашеного і витриманого вапняного тіста та дрібнозернистого піску з розміром зерен не більше 0,3 мм. До цього розчину можна, при бажанні, додати 5--10 % цементу. Рухомість розчину має відповідати зануренню стандартного конуса на 9-10 см. Після достатнього затвердіння розчину поверхню змочують водою і затирають терками, підбитими повстю або фетром. Таке штукатурення бетонних поверхонь дає змогу фарбувати їх без шпаклювання і шліфування.

Робота з підручником Автор А.С.Нікуліна, С.О. Заславська "Штукатурні роботи" частина ІІ

Опрацювати МЕ 5.1.2  

ЗАВДАННЯ:

1. Виконати тести ст. 38-39, практичне завдання ст.39

2. Звіт виконаних завдань надіслати на електронну пошту bagira070561@gmail.com