Група 4

Предмет "Технологія лицювально-плиткових робіт"

Дата: 30.04.2020
Тема 8: Технологія настилання плиткових підлог.

Вибір  рисунка  плитки

 Фактура облицювальних виробів, їхні розміри, форма і колір, а також вид укладання (прямими або діаго­нальними рядами) є засобами, які збагачують декоративну виразність плиточних підлог, облицювання стін і перегородок. Під час вибору рисун­ка облицювання враховують:

• призна­чення і розміри приміщень,
• вимоги проекту,
• наявність необхідних матеріалів.

У залах і великих приміщеннях для підлог використовують плитки всіх форм і розмірів, проте рисунок покриття доцільно вибирати симетричним і спокійним, наприклад:

• •  для залів із шестигранним фоном;
• •  із вкладками.

Малюнки підлог з плиток:

а - шестигранних, б - восьмигранних, в - шестигранних з вкладишами; 1 - плиткове покриття підлоги,  2 - фриз з плиток з малюнком меандр,  3 - закладення з напівплиток.

Фон підлоги облямовуйте фризом, наприклад:

• • з плиток темного кольору;
• • плитками з орнаментом 
  

У невеликих приміщеннях під­логи настилають із плиток невели­ких розмірів, а фон облямовують фризом з прямокутних і квадратних плиток. У таких приміщеннях підлоги бажано викладати з одно- і багатоколірних плиток.

У вестибюлях, фойє та інших подібних приміщеннях підлоги укладають із восьмигранних плиток з квадратними вкладками. Ряди з таких плиток розміщують пара­лельно фриза, щоб утворився симетричний рисунок покриття.

Підлоги в громадських будівлях виконують з різноманітними рисунками. Для цього плитки попередньо розкладають «насухо» і тільки після перевірки викладають потрібний рисунок на розчин або мастику. Рисунок покриття підлоги можна зробити, наприклад:

• •  діагональним укладанням одноколірних плиток;
• •  діагональним укладанням багатоколірних плиток.
• діагональним  укладанням з чотирикутними  вставками.
  
  

Для укладання підлог у при­міщеннях з підвищеними гігієніч­ними та естетичними вимогами використовують плитки з багато­колірним рисунком.

Широкий асортимент облицю­вальних виробів, які вирізняються розмірами, кольором, рисунком, дають змогу створювати різноманіт­ні композиції облицювань. Відпо­відним підбором колірних облицю­вань можна видимо зменшити або збільшити розміри приміщення.

9.  Ряди плиток можуть розміщу­ватись на облицьовуваній поверхні:

• •  врозбіг, із суміщенням вертикальних швів у кожному горизонтальному ряду;
• •   шов у шов, з прямокутною сіткою горизонтальних і вертикальних швів;
• •   по діагоналі, із взаємно перпен­дикулярними лініями швів, які йдуть похило до площини підлоги.
  

Способи укладки а) по  діагоналі, б) шов у шов, в) в розбіжку

Шви (у вигляді діагональної або вертикальної стінки) на поверх­нях облицювання з тих самих виробів надають стінам і перегородкам різний декоративний ефект. Зменшення або збільшення ширини швів також є засобом декоративної виразності.

Облицювання поверхонь плитками з орнаментом прикрашає інтер'єр приміщень, наприклад ванних кімнат. Плитки з рисунком, укладанням яких у певному порядку можна досягти великоформат­них зображень орнаменту, жанрових і побутових сцен, різних пейза­жів. Найчастіше такі рисунки на облицьованій поверхні використовуються у холах, фойє та ін.

Виконати тест.

Тест для самоконтролю

1. З наведених до кожного запитання відповідей виберіть ту, яку Ви вважаєте правильною. Зверніться до Вашого викладача, який визначить правильність відповіді.

1.   Чи враховують при виборі рисунка облицювання розміри приміщення?

• а)  так;
• б)  ні;
• в) так, але при облицюванні стелі.

2.   Чи можна підбором колірних відтінків плиток зримо зменшити або збільшити розміри приміщень?

• а)  так;
• б)  ні;
• в)  так, але тільки тимчасово.

3.   Чим обрамляють фон підлоги?

• а)  фризом;
• б)  закладанням;
• в)  фактурою.

4.   Чи можна розміщувати ряди плиток при облицюванні врозбіг?

• а)  ні;
• б)  так;
• в)  так, але тільки по діагоналі.

5.   Чи можна розміщувати ряди плиток, які йдуть похило до площини підлоги?

• а)  ні;
• б)  так;
• в)  так, але через одну.

Вибір плитки залежно від призначення.

Існують плитки для різного призначення і різних приміщень, але не буває універсального типу плитки для будь-якого призначення і будь-якого приміщення. Тому вибір плитки повинен виконуватись з урахуванням:

• •  місця призначення;
• •  естетичних і технічних функцій, які має виконувати плитка.

   З естетичного погляду бажано, щоб плитка відповідала меблям та гармоніювала загалом з усіма предметами обстановки в приміщенні: за кольором, формою, розмірами покривної поверхні, освітленням, а також відповідала призначенню певного приміщення.

    З технічного погляду, плитка повинна відповідати необхідним технічним характеристикам і властивостям, щоб протистояти різно­манітним механічним, хімічним, термічним та іншим впливам, яким можуть піддаватися покривні поверхні в тих чи інших умовах. Вибір плитки повинен бути правильним з технічної точки зору, виправданий економічно, а також враховувати технічні вимоги.

    Нижче наведено кілька прикладів застосування цього критерію. Спочатку мова піде про різноманітні житлові приміщення (там, де доцільне використання плитки), у яких під час вибору плитки необхідно звернути більше уваги не так на естетичний бік, як на її технічні характеристики. Потім будуть надані поради про вибір плитки для підлоги у громадських та виробничих приміщеннях.

   Умови експлуатації у приватній оселі (зокрема підлоги вестибюля) залежать від особливостей самого приміщення. Найсильніше впливає на підлогу хода. Умови зносу підлоги відрізняються залежно від того, де розміщена квартира: якщо на п'ятому поверсі багатоквартирного будинку, то людина, яка входить, може досить добре очистити підошви по дорозі до своєї оселі, а якщо ж на першому поверсі вілли, навкруги якої розташований сад, з входом з вулиці в будинок, до якого веде доріжка, посипана галькою та піском, то в такому разі вплив на плитку та її зношення буде значно більшим, ніж у першому випадку.

    Підлога та стіни у ванній кімнаті контактують з хімічними реагентами, наприклад, засобами особистої гігіє­ни, мийними засобами тощо. Тому потрібно обирати плитку з підвище­ними хімічними характеристиками, яка має добру лугостійкість та опір основам.

   Підлога на кухні, можливо, най­більше, порівняно з іншими кімна­тами, піддається різноманітним впли­вам, адже по ній частіше ходять та більше стоять. Крім того, підлога на кухні брудниться швидше і її потріб­но частіше мити. Саме на кухні на підлогу часто падають різні предме­ти. Тому для підлоги кухні слід ви­користовувати плитку з особливо високими механічними та хімічними властивостями.

   Плитку для вулиці та зовнішніх стін необхідно вибирати із тих, що мають сертифіковану морозо­стійкість. Звичайно, такими є пресовані з низьким водопогли-нанням емальовані (одинарного обпалювання) плитки чи неемальовані (грес «порчелламато», грес червоний) або екструдовані плитки (клинкер, котто).

Грес «порчелламато»

клінкер

котто

     У приміщеннях громадського користування, наприклад у барі, механічні та хімічні впливи на підлогу дуже великі. Важливими є також і естетичні вимоги. Тому необхідно орієнтуватися на емальовані або неемальовані плитки з підвищеним рівнем міцності, зносостійкості, опору бруду та хімічному впливу. Слід бути обережними, коли використовуєте емальовані, глянцеві плитки, особливо тоді, коли вхід у бар розташований з вулиці і підвищена наявність абразивних частинок, які наносять відвідувачі.

    У приміщеннях промислового підприємства на підлогу чиниться дуже велике вагове навантаження (транспортних засобів, важкого обладнання), поверхневі механічні дії (хода робітників, проїзд транспортних засобів, наявність абразивних частинок бруду), хімічні дії. Потрібно також враховувати вимоги безпеки, адже завжди існує небезпека посковзнутися через постійну наявність на підлозі рідин). Якщо в приміщенні обробляється сировина для продуктів харчування, то потрібно забезпечити можливість якісного прибирання для того, щоб отримати повну гігієнічність. Тому при виборі необхідно орієн­туватися на плитку з міцною основою, оскільки вона має підвищені механічні характеристики, а також більшу товщину, що забезпечує вищі показники міцності у ній. Плитка повинна бути зносостійкою, з твердою і міцною поверхнею, щоб запобігати проникненню бруду і полегшувати очищення, а також мати високу стійкість до впливу хімічних реагентів.

металева плитка

плитка для спортзалу

   Наведені приклади не вичерпують широкої гами видів промис­лових приміщень, а також різноманітних проблем, що можуть виник­нути, але показують, як потрібно діяти та на що звертати увагу при виборі плитки.

Тест для самоконтролю

З наведених до кожного запитання відповідей виберіть ту,.яку Ви вважаєте правильною. Зверніться до Вашого викладача, який визначить правильність відповіді.

1.  Чи справді вибір плитки повинен виконуватись з урахуванням місця облицювання?

2.  Чи повинна плитка виконувати естетичні функції?

3.  Чи має колір і форма плитки відповідати призначенню?

4.  Чи повинна плитка на кухні відповідати вимогам морозостійкості?

5.  Чи слід ванну кімнату облицьовувати плиткою з підвищеною вимогою

до стирання?

6.  Чи потрібно підлогу і зовнішні стіни облицьовувати плиткою з високими вимогами морозостійкості?

7.  Чи існують плитки, які придатні для будь-якого приміщення?

Елементи  облицювання

(Повторення)Стіни. При облицюванні стін розрізняють наступні елементи (рис. 1):

• підготовку - вирівнюючий шар цементного розчину, що утворює жорстку основу;
• прошарок 1 з розчину або мастики, яка скріплює облицювальні вироби з підготовкою;
• облицювальні покриття 3 з плиток або інших виробів, що додає конструкції декоративні, захисні та інші якості.
  
  
  
  
  

Рис. 1. Элементи облицювальних  покриттів: 1 - прошарок з pозчину або мастики, 2 - жорстка  основа, 3 - облицювальні покриття, 4 - плінтус, 5 - цоколь, 6 - основне поле облицювання, 7, 11 - фризи, 8 - карниз, 9 - внутрішній кут, 10 закладення, 12 - фон, 13 - основа (міжповерхове перекриття)

На облицьованій  поверхні стін розрізняють також наступні ділянки:

• плінтус 4 - з фасонних або потовщених плиток, нерідко відрізняються кольором, щоб візуально підкреслити перехід від підлоги до стіни;
• цоколь 5 - з кольорових або потовщених плиток, покладених вище плінтуса;
• основне поле 6 облицювання - з однотонних або різнокольорових плиток, що становлять більшу частину облицьованої поверхні;
• фриз 7 - з одного або декількох рядів плитки, що відрізняються кольором або малюнком від основного поля облицювання;
• карниз 8 - з фігурних або плоских плиток із закругленою верхньою гранню, що завершують верх облицювання.

Крім зазначених елементів розрізняють виступаючі і внутрішні 9 кути, утворені фасонними або рядовими плитками, а також вбудовані деталі - полички, гачки, мильниці.

Підлоги. Підлоги являють собою багатошарову конструкцію, що включає наступні елементи:

• покриття - верхній елемент підлоги, який безпосередньо піддається експлуатаційним впливам; 
• прошарок 1 (див. рис. 1) - проміжний шар, зв'язує покриття з нижнім елементом підлоги або перекриттям;
• підстильний шар (підготовка) забезпечує непорушність покриття і розподіляє навантаження на міжповерхове перекриття або на грунт;
• основу 13. представляє собою міжповерхове перекриття або природний грунт (в одноповерхових будинках).

У конструкції підлоги можуть бути додаткові шари:

• стяжка - шар бетону або розчину, вирівнюючий поверхню підстилаючого шару або надає покриттю заданий ухил;
• гідроізоляція - прошарок з рулонних або фарбувальних матеріалів, що захищає товщу конструкції підлог від грунтових вод або стічних рідин;
• тепло- і звукоізоляція - прошароки, що перешкоджають витоку тепла й проникненню звуку через конструкцію підлог.

У покритті покладених підлог розрізняють:

• фон 12 - основна, велика площа покриття;
• фриз 11 - ряд, що обрамляє основний фон;
• закладення 10 - смуги, що примикають до стін.

У ході оздоблювальних робіт виконують влаштування різних видів підлог:

- штучних - з керамічних, полівінілхлоридних та інших плиток, а також з мозаїчно-бетонних плит;

- безшовних -  з верхнім оздоблювальним шаром з кольорового розчину і мармурової крихти,  із суміші - полівінілацетатної дисперсії пилоподібних наповнювачів і мінеральних барвників;

- рулонних - з полівінілхлоридних, алкідних та інших лінолеумів.

Група 5

Предмет "Матеріалознавство"

Дата: 28.04.2020
Тема: Матеріали для ремонту та оздоблення фасадів.

Надзвичайно важливим етапом будівництва є правильне облаштування стін. Від цього залежить теплові якості приміщення. Існує ще один важливий фактор, який необхідно враховувати при оздобленні стін - це дизайнерскі якості. Нижче ми ознайомим Вас з основними характеристиками фасадної штукатурки. Перш за все штукатурка - це затверділий шар будівельної суміші, який застосовують для утворенні правильної геометрії стін. Існує три напрямки застосування штукатурки: Декоративна. Застосовується для оздоблення різноманітних будівельних фасадів; Спеціальна. Її використовують в якості гідро та теплоізоляції. Важливим фактором, яким вона володіє - це акустичний захист; Звичайна. Вона застосовується для обробки внутрішніх та зовнішніх поверхонь.

Декоративні штукатурки мають ряд переваг:
- водо і атмосферо-стійкість, 
- стійкість до ультрафіолету, 
- довговічність кольору, 
- висока еластичність і міцність, 
- оптимальне зчеплення, 
- просте нанесення, 
- стійкість до тріщин.

Після нанесення декоративної штукатурки, її рівномірно згладжують, задля досягнення правильної площини. Повністю підсохнувши - готова до нанесення фарби або ж поклейки шпалер.

Важливо знати, що декоративна штукатурка поділяється на: мозаїчну, акрилову, мінеральну та силіконову. Кожен з цих різновидів володіє своїми додатковими особливостями та великою гаммою кольорів. Саме цей фактор можна широко застосовувати в дизайнерському векторі фантазій.

ФАСАДНА ШТУКАТУРКА MAJSTERPOL (БАРАНЕК)

Баранек - декоративна штукатурка, призначена для захисно-декоративної обробки фасадних і внутрішніх поверхонь. Вона рекомендується для обробки поверхонь з високим експлуатаційним навантаженням. Утворює характерну однорідно-шорстку поверхню з рівномірно-зернистим ефектом. Для нанесення штукатурки придатні такі основи як: цементні, гіпсові, вапняно-цементні штукатурки, гіпсові та гіпсокартонні плити, тверді волокнисті плити, ДСП. 

Переглянути відео за посиланням: https://youtu.be/exHEYZl5zA0

ФАСАДНА ШТУКАТУРКА MAJSTERPOL (МОЗАЇКА)

Мозаїка - декоративна штукатурка, призначена для захисно-декоративної обробки фасадних і внутрішніх поверхонь. Вона рекомендується для обробки поверхонь з високим експлуатаційним навантаженням. Для нанесення штукатурки придатні такі основи як: цементні, гіпсові, вапняно-цементні штукатурки, гіпсові та гіпсокартонні плити, тверді волокнисті плити, ДСП.  Мозаїчна штукатурка володіє чудовими експлуатаційними характеристиками. Вона досить стійка до механічних пошкоджень, води та інших природничих чинників. При її створенні застосовують дрібні натуральні камінці. Мраморні зерна поєднуються з гранітними за допомогою акрилової смоли. З допомогою мозаїчної штукатурки легко створювати різноманітні декоративні вставки, квадрати, лінії. Цей тип штукатурки дає великий простір для дизайнерських фантазій. Він надзвичайно легко наноситься на будь-яку повернхю, будь це дерево, бетон, попередньо заштукатурена стіна тощо.
Штукатурка Majsterpol поєднує в собі міцну структуру, довготривалу надійність, екологічну безпечність і неймовірний кольоровий потенціал. Вона зовсім не втрачає свій насичений колір під ультрафіолетовим випромінюванням. Позитивно відноситься до протирання або миття.
Переглянути відео за посиланням: https://youtu.be/EFTD7KH6SnI

ФАСАДНА ШТУКАТУРКА MAJSTERPOL (КОРОЇД)

Короїд - декоративна штукатурка, призначена для захисно-декоративної обробки фасадних і внутрішніх поверхонь. Вона рекомендується для обробки поверхонь з високим експлуатаційним навантаженням. Утворює характерну (схожу на ходи в корі дерева жука короїда) борознисту поверхню, створюючи «эфект короїда». Для нанесення штукатурки придатні такі основи як: цементні, гіпсові, вапняно-цементні штукатурки, гіпсові та гіпсокартонні плити, тверді волокнисті плити, ДСП, азбоцементні плити.  Вибір матеріалів для оздоблення фасаду величезний, але додати стінам вигляд поточеної шкідником деревини здатна тільки декоративна штукатурка «Короїд». Вона являє собою суху суміш на основі гіпсу, що включає до складу композитну штукатурку, мінеральну крихту або дрібні гранули з мармуру. Саме від розміру цих гранул залежить зернистість штукатурки і майбутній дизайн фасаду. 

Але крім додання поверхні оригінального зовнішнього вигляду, даний вид штукатурки має безліч інших беззаперечних переваг:  

- Відмінні вогнетривкі властивості; 

- Висока стійкість до перепадів температур; 

- Екологічно безпечний матеріал - виробляється з натуральних компонентів; 

- Хороші показники міцності; 

- Стійкість до впливу ультрафіолетового випромінювання - не втрачає первісний колір; 

- Має малу вагу, що виключає додаткові навантаження на конструкцію споруди; 

- Прийнятна вартість; 

   Декоративна фасадна штукатурка «Короїд» застосовується для обробки бетонних, кам'яних, цегляних, гіпсокартонних поверхонь. При цьому її використовують як для внутрішніх, так і для зовнішніх робіт.

Вибір фасадної штукатурки для обробки зовнішніх стін будинку

Сухі суміші і готові розчини для зовнішньої штукатурки

Оздоблення штукатуркою стін будинку зовні виконує кілька завдань:

• Прикрашає будинок, надає стінам привабливий зовнішній вигляд. Штукатурний шар вирівнює поверхню стін, приховує дефекти (тріщини, плями) і служить основою для фасадної фарби. Штукатурка може мати гладку або фактурну поверхню.
• Фасадна штукатурка захищає розташовані під нею стіну, утеплювач від руйнівного впливу атмосферних явищ — дощу, снігу і сонця.
• Захищаючи стіну від дощу, штукатурка не повинна перешкоджати видаленню (випаровуванню) зі стіни будівельної та експлуатаційної вологи.
• Шар штукатурки збільшує міцність поверхні стіни, тим самим захищає стіну від механічних пошкоджень.
• Штукатурка збільшує теплозберігаючі властивості зовнішньої стіни за рахунок зниження її теплопровідності і повітропроникності (продувності).
• Щільний штукатурний шар збільшує звукоізоляцію приміщень від вуличного шуму.
  Щоб виконати зазначені вище завдання, штукатурні склади повинні мати певні властивості.

Будівельники, які наносять штукатурний склад на стіну, пред’являють до розчину свої вимоги. Штукатурний розчин повинен мати гарну адгезію до основи, легко і зручно наноситися і затирається, мати оптимальний час схоплювання і висихання

Забудовнику будинку важливо, щоб штукатурка тривалий час успішно виконувала свої завдання і, при цьому, ціна і затрати штукатурної суміші не сильно обтяжували бюджет будівництва.

Способи приготування штукатурного розчину

Штукатурні розчини на будівельному майданчику готують трьома способами:

• Завантажують в бетономішалку компоненти, які купуються на будівельному ринку кожен окремо.
• У бетономішалку заливають воду і завантажують з мішків готову суху суміш з необхідних компонентів.
• Використовують готовий штукатурний розчин, який продається в відрах.

Перші два способи зазвичай використовують для приготування мінеральних традиційних цементно — вапняних і цементних штукатурних розчинів.

Сучасні штукатурні розчини на органічному сполучному, як правило, купують готовими, в відрах.

Властивості і параметри, за якими вибирають фасадну штукатурку

Основні властивості і параметри, за якими вибирають фасадну штукатурку, зазвичай вказують в інформації на упаковці:

Вид штукатурки — або склад основних компонентів, наприклад, цементна, цементно-вапняна, тонкошарова акрилова і т.п.

Застосування — для яких стін, підстав і умов призначена штукатурка, наприклад, фасадна для цегляних стін або для внутрішніх робіт.

Кількість в упаковці — вага сухої суміші в мішку, вага або об’єм готового розчину у відрі.

Витрата сухої суміші або розчину — вказується в кг / м2 / на товщину шару в 1 мм. або в 1 см. За цим параметром можна розрахувати кількість упаковок, які потрібно купити для штукатурки фасаду.

Температура застосування — діапазони температур і вологості зовнішнього повітря, в межах якого допускається зберігання і застосування сухої суміші або розчину.

Міцність на стиск — вказується міцність на стиск затверділого шару штукатурки на стіні, одиниця виміру — Н / мм2

Адгезія — міцність зчеплення штукатурного шару з основою. Одиниця виміру — Н / мм2 (чим вище — тим краще)

Паропроникність — коефіцієнт опору дифузії водяної пари, позначається буквою м (мю). Чим менше цей показник, тим більше паропроникність шару штукатурки.

Товщина штукатурного шару — вказується мінімальна і максимальна товщина для окремого шару або для всього покриття в цілому.

Залежно від виду штукатурки, на упаковці також вказують і інші, важливі для цього виду, властивості і умови застосування. Більш детальну інформацію про характеристики штукатурного складу можна отримати на сайті виробника.

При виборі штукатурки необхідно стежити, щоб виконувалися два обов’язкових правила:

1. Міцність штукатурного шару не повинна бути більше, ніж біля основи, на яку наноситься штукатурка. Не можна наносити штукатурку на більш слабку основу.
2. Паропроникність фасадної штукатурки повинна бути завжди вище, ніж біля основи.
   Це стосується і випадку, коли підставою служить нижній шар з іншої штукатурки.

Необхідність виконання цих умов, є однією з причин того, що, наприклад, стіни з цегли та бетонних блоків, стіни з пористих бетонів, а також стіни по утеплювачі доводиться штукатурити різними складами.

Традиційні цементно — вапняні і цементні штукатурки для стін з цегли та бетонних блоків

Основні компоненти розчину для цементно — вапняної штукатурки — це цемент, вапно і пісок. Розчин для цементної штукатурки містить тільки цемент і пісок. Це традиційні штукатурки, які застосовуються в будівництві з давніх часів.

Традиційний штукатурний розчин хорошої якості за розумні гроші реально можна приготувати тільки з сухих сумішей заводського виготовлення. На заводі в сухі суміші, крім основних компонентів, додають різні добавки, що поліпшують властивості розчину і готового покриття на стіні.

Готові сухі суміші заводського виготовлення, крім основних компонентів, містять також добавки, які:

• утримують воду в свіжому штукатурному шарі, перешкоджаючи переходу води в матеріал стіни;
• збільшують адгезію штукатурки з підставою;
• підвищують пластичність і легкоукладальність;
• регулюють час схоплювання;
• запобігають появі плям на поверхні;
• підвищують міцність, тріщиностійкість штукатурного шару.

На будмайданчику, при самостійному приготуванні розчину з окремих компонентів, як правило, обходяться без цих добавок і отримують менш якісну штукатурку.

Крім того, із заводської сухої штукатурної суміші виходить розчин більш однорідний за складом і властивостями. При виготовленні саморобного розчину з окремих компонентів, кожен заміс в бетономішалці буде відрізнятися за складом і властивостями. Кожен раз при завантаженні в бетономішалку, відміряти компоненти «як в аптеці» будівельники не будуть. Крім того, придбані матеріали для приготування розчину можуть виявитися не належної якості.

Готові склади сухих сумішей розрізняють також за способом нанесення розчину на стіну — ручний спосіб або машинний. Штукатурні розчини для машинного способу наносять на стіну за допомогою спеціального агрегату.

Штукатурні склади для машин більш якісні, містять більше добавок, їх легше наносити на стіну. Вони дорожчі, ніж суміші для роботи вручну.

Штукатурки для машинного способу добре підходять і для ручного нанесення, але не навпаки.

Традиційні штукатурки сохнуть довго, протягом однієї — двох тижнів на кожен сантиметр товщини. Тільки після цього терміну їх можна фарбувати фасадною фарбою.

Цементно — вапняна штукатурка

Цементно — вапняна штукатурка застосовується для обробки основ з мінеральних матеріалів — стін з цегли або бетонних блоків на основі цементу, а також покриттів з цементно — стружкових, азбоцементних або фіброцементних плит.

Товщина штукатурного шару зазвичай дорівнює 1 — 3 см., Витрата сухої суміші 11-16 кг / м2 / см., Колір сірий або білий.

Цементно — вапняні розчини наносяться на підставу послідовно в три шари:

1. Обризг — нижній шар товщиною 3 — 5 мм. Розчин рідкої консистенції накидають або втирають в підставу, що забезпечує кращу адгезію штукатурки до поверхні.
2. Грунт — шар штукатурного розчину товщиною 10 — 20 мм. вирівнює поверхню стіни і забезпечує міцність штукатурного шару.
3. Накривка — обробний шар товщиною 3 — 8 мм. затирається теркою. Остаточно вирівнює штукатурний шар і готує поверхню під фарбування.

У продажу є готові сухі суміші, спеціально призначені для приготування розчину для нанесення обризга, а також рідкі розчини і грунтовки для обробки поверхонь перед штукатуркою з метою підвищення адгезії штукатурного шару. Такі склади рекомендується обов’язково наносити на поверхні з низькою адгезією, наприклад, на бетонні стіни і цементні плити.

Стіни, оброблені для підвищення адгезії готовими розчинами, штукатурять, не роблячи обризг — відразу наносять грунт, а потім накривку.

Для пристрою оздоблювального шару — накривки, можна використовувати готові дрібнозернисті цементно — вапняні суміші, які дозволяють отримати більш гладку поверхню штукатурки.

У продажу можна знайти готові розчини та сухі суміші, які дозволяють виконати цементно — вапняну штукатурку швидко, відразу в один шар.

Властивості, відмінності і особливості цементно — вапняної штукатурки:

• Стійкі до впливу вологи (але в меншій мірі, ніж цементні штукатурки).
• Досить пластичні, зручні в роботі, легко наносяться і затираються.
• Паропроникні.
• Міцні, стійкі до механічних впливів.
• Відносно дешеві.

Цементна (цементно-піщана) штукатурка — властивості і особливості

Розчин для цементної штукатурки готують із сухої суміші або змішуючи основні компоненти — цемент, пісок і воду.

Цементно-піщана штукатурка має такі властивості:

• Високою стійкістю до вологи.
• Гарною механічною міцністю.
• Низькою паропроникністю водяної пари.
• Штукатурний цементний розчин менш пластичний, важче наноситься та затирається, швидше схоплюється в порівнянні з цементно-вапняним складом.
• Затверділий шар дає усадку і з цієї причини розтріскується.
• Цементна штукатурна суміш найдешевша.
• Область застосування цементної штукатурки визначається її особливостями.

Цементну штукатурку зазвичай використовують для вирівнювання стін фундаменту і цоколя, які завжди знаходяться в умовах підвищеної вологості.

Цементну штукатурку наносять на стіни всередині приміщень з метою зменшення паропроникності, наприклад, при обробці зсередини стін з газобетонних (газосилікатних) блоків, а також для обробки стін у вологих приміщеннях.

Цементну штукатурку на стіну наносять в два шари — обризг і грунт. Товщина кожного шару така ж, як і для цементно — вапняної штукатурки. Шар цементної штукатурки служить підставою, на яке наноситься вертикальна гідроізоляція фундаменту.

Витрата сухої суміші цементної штукатурки 16 — 18 кг / м2 / см. Загальна товщина шару цементної штукатурки на стіні 6 — 20 мм., Колір сірий.

При обробці фасаду традиційної цементно-вапняної або цементною штукатуркою, для оздоблювального шару — накривки, часто застосовують сучасні склади тонкошарової фасадної штукатурки. Таке рішення дозволяє отримати гарну, фактурну і кольорову декоративну поверхню.

Легка фасадна штукатурка для стін з газобетону, газосилікату, пінобетону

Легка фасадна штукатурка відрізняється від традиційної цементної тим, що кварцовий пісок в розчині замінюється, повністю або частково, на більш легкий наповнювач, наприклад, перлітовий пісок в сухої суміші Weber Vetonit TTT. Завдяки цьому, штукатурний шар має високу паропроникність, невелика вага і слабо навантажує підставу, на яку наноситься.

Легка штукатурка покращує і теплозберігаючі властивості стін. Коефіцієнт теплопровідності штукатурного шару дорівнює 0,25 — 0,32 Вт / м * ок. Для порівняння, шар звичайної цементно — вапняної штукатурки має коефіцієнт теплопровідності близько 0,8 Вт / м * ок.

Завдяки своїм властивостям, легка мінеральна штукатурка добре підходить для штукатурки поверхонь з газобетону, газосилікату, пінобетону або стін по старій штукатурці.

Легка штукатурка менш стійка до механічних пошкоджень і до зволоження. Тому, її не використовують для оздоблення стін цоколя та підвалу.

Легку штукатурку купують у вигляді готових сухих сумішей. Наносять на стіну також, як і традиційний розчин, в три шари — обризг, грунт і накривка. Загальна товщина штукатурного шару легкої штукатурки до 4 см.

При застосуванні враховують такі особливості легкої мінеральної штукатурки:

• Має високу паропроникність.
• Підвищує опір теплопередачі стіни, але в меншій мірі, ніж теплозберігаюча штукатурка.
• Наносять на стіну більш товстим шаром, ніж тонкошарову штукатурку, що дозволяє приховати значні нерівності стін.
• Менш стійкі до механічних впливів, ніж традиційні склади.
• Більш стійкі до появи усадочних тріщин.
• На стіну наносяться легше, ніж теплозберігаюча штукатурка.

Тонкошарові фасадні штукатурки по утеплювачі

Тонкошарові фасадні штукатурки застосовуються для обробки зовнішніх стін поверх шару утеплювача. Такий спосіб утеплення та оздоблення зовнішніх стін зазвичай називають «теплоізоляція легким мокрим методом» або «система скріпленої теплоізоляції».

Тонкошарові штукатурки мають малу вагу і менше інших навантажують основу, на яку наносяться.

Розчин тонкошарової штукатурки містить калібровані зерна наповнювача. Штукатурка одного найменування зазвичай має кілька варіантів складу, які розрізняються розміром (калібром) зерна. У розчинах використовуються зерна калібром 1 — 6 мм. Калібр зерна в розчині і визначає товщину штукатурного шару. Калібр зерна вказують на упаковці штукатурки.

Тонкошарові штукатурки придатні для обробки і інших поверхонь, як зовні, так і всередині приміщень. Вони створюють легкий, але зносостійкий захисний і декоративний шар на поверхні.

Тонкошарову штукатурку часто наносять поверх менш декоративної штукатурки — цементно-вапняної, цементної або теплозберігаючої.

Штукатурні розчини містять різні добавки, які забарвлюють штукатурку, надають їй антисептичні властивості — запобігають появі цвілі і зелених водоростей.

Тонкошарові штукатурки швидко висихають. Через 2 — 3 дні їх поверхню вже можна фарбувати.

Тонкошарова мінеральна штукатурка

Сполучною речовиною в тонкошарової мінеральної штукатурки є білий цемент. Штукатурний склад продається в мішках, у вигляді сухої суміші.

Штукатурна суміш може містити волокна мікрофібри, які збільшують міцність покриття, а також гідрофобні добавки, що підвищують вологостійкість штукатурки.

Мінеральна штукатурка найдешевша з тонкошарових. Витрата розчину в середньому становить 1,5 — 4,5 кг / м2.

Тонкослойна мінеральна штукатурка володіє наступними особливостями:

• Менш еластична (схильна до розтріскування), в порівнянні зі штукатуркою на органічному сполучному.
• Створює паропроникне покриття.
• Легко забруднюється і важче очищається в порівнянні з іншими тонкошаровими штукатурками.
• Бідніша палітра кольорів для фарбування.

Тонкошарова акрилова штукатурка

Сполучною речовиною в акриловій штукатурці служить акрилова смола. Штукатурний склад продають у вигляді готового розчину в відрах. Масу в відрі досить перемішати і вона готова до нанесення на стіну.

Розчин містить пігменти і мінеральні наповнювачі певного розміру — калібру в діапазоні 0,5 — 6 мм.

Витрата готового розчину акрилової штукатурки — 1,5 — 4 кг / м2.

У продажу бувають акрил — силіконові штукатурні розчини. Штукатурний шар з такого розчину виходить більш паропроникним.

Оштукатурена поверхня може бути не гладкою, а мати рельєф (фактуру), наприклад, виглядає у вигляді дрібно покладених камінчиків.

Акрилові штукатурки мають такі переваги і недоліки:

• Відрізняються гарною еластичністю — менше ризик появи тріщин.
• Покриття стійке до механічних впливів.
• Легко очищаються від забруднень.
• Добре фарбуються насиченими, стійкими квітами.
• В умовах тривалого зволоження легко обростають цвіллю і водоростями.
• Погано пропускають водяну пару.

Cилікатна штукатурка

Силікатні штукатурки, їх ще називають кремнієвими, містять в основі рідке калієве скло. Готовий штукатурний розчин продається в відрах.

Слід враховувати, що силікатний розчин має лужну реакцію, тобто, може роз’їдати руки. Штукатурні роботи з таким розчином виконують в захисних рукавичках і окулярах.

Витрата силікатної штукатурки становить 2 — 4 кг / м2.

Силікатні штукатурки мають такі особливості:

• Створюють покриття стійке до механічних пошкоджень.
• Добре пропускають водяну пару.
• Мають багату кольорову палітру.
• Легко очищаються від забруднень.
• Стійкі до появи цвілі, грибків і водоростей.
• Складні в нанесенні на стіну, щоб отримати однорідну гладку поверхню потрібен досвід.

Рідкий розчин, через лужну реакцію, становить небезпеку для людини.

Існують також силікатні штукатурні розчини з додаванням силіконової смоли — полісилікатні (полікремнієві) штукатурки. Полісилікатні штукатурки більш еластичні, стійкі до ультрафіолету, легше наносяться на стіну і безпечніше в роботі. Але у них нижче стійкість до появи цвілі і водоростей.

Силіконова тонкослойна штукатурка

Основним сполучником в силіконових штукатурках є силіконова смола. Силіконова штукатурка має всі переваги мінеральних та акрилових штукатурок.

Витрата розчину силіконової штукатурки становить 1,7 — 2,4 кг / м2. Склад продається у вигляді готового розчину в відрах.

Силіконові штукатурки характеризуються такими властивостями:

• Створюють шар, стійкий до механічних пошкоджень.
• Добре пропускають водяну пару.
• Поверхня легко очищається від забруднень.
• Легко і зручно наносяться на стіну.
• Мають дуже багату гаму кольору.

При виборі штукатурки, як вже зазначалося вище, обов’язково враховують показник паропроникності. Паропроникність штукатурного шару повинна бути вище, ніж біля основи.

Для штукатурки по утеплювачі з мінераловатних плит вибирають штукатурку з високою паропроникністю. З таблиці видно, що хорошою паропроникністю володіють мінеральна, силіконова і силікатна штукатурки. Акриловою штукатуркою обробляти фасад, утеплений мінеральною ватою, не можна.

Для штукатурки по утеплювачі з плит пінопласту або пінополістиролу можна застосовувати штукатурки з низькою паропроникністю. Для такого фасаду за показником паропроникності підійде будь-яка тонкослойна штукатурка.

Якщо тонкослойная штукатурка наноситься на рівні стіни з акуратно складених блоків з газобетону, газосилікату, то необхідно використовувати склад з високою паропроникністю.

Тонкошарова штукатурка часто наноситься в якості верхнього фінішного шару для обробки поверхні з мінеральної штукатурки. У цьому варіанті, для нанесення, наприклад, на паропроникну легку мінеральну штукатурку необхідно також використовувати тонкошарову штукатурку з високою паропроникністю.

Тонкошарову штукатурку з високим показником міцності не слід наносити на менш міцні підстави.

Вибираючи тонкошарову штукатурку, враховують і інші властивості. Але цей вибір не такий критичний. Наприклад, будинок біля дороги з інтенсивним рухом краще штукатурити складом, стійким до забруднення, з легко поверхнею, що очищується, наприклад — силіконовою штукатуркою.

Або будинок на березі водойми або з фасадом, сильно затінених деревами, вигідно обробляти штукатуркою, стійкої до цвілі і водоростей.

Але можна вибрати і інші види штукатурки. Тільки тоді, доведеться вживати додаткових заходів щодо захисту фасаду від пилу або цвілі.

Теплозберігаюча штукатурка для фасаду

Теплозберігаюча штукатурка являє собою цементну або цементно — вапняну штукатурку, в якій, замість кварцового піску в якості наповнювача, використовують перлітовий пісок або гранули пінопласту. Перліт — це вулканічна пориста порода, на зразок пемзи.

Завдяки теплоізоляційними властивостями наповнювача, штукатурний шар має низький коефіцієнт теплопровідності в діапазоні 0,07 — 0,15 Вт / м * ок. Для порівняння, шар звичайної цементно — вапняної штукатурки має коефіцієнт теплопровідності близько 0,8 Вт / м * ок, а для утеплювача з мінераловатних плит цей показник у 0,055 Вт / м * ок.

Щоб ефект заощадження тепла був відчутний, товщина штукатурного шару повинна бути значною, до 10 см. Розчин теплозберігаючої штукатурки наносять шарами по 2 — 4 см. В декілька заходів.

Необхідно забезпечити хорошу адгезію такого товстого теплозберігаючого штукатурного шару до основи стіни. Для цього на стіну наносять нижній шар — обризг, і армують його сіткою зі скловолокна.

Теплозберігаючу штукатурку не рекомендується наносити на слабкі підстави, стару штукатурку.

Шар теплозберігаючої штукатурки має низьку стійкість до механічних пошкоджень. Оздоблення такою штукатуркою не рекомендується для стін цоколя та інших місць, які схильні до механічних впливів. Або необхідно передбачати додатковий захист таких місць.

Для збільшення декоративності і стійкості до зовнішніх впливів, поверх теплозберігаючої штукатурки рекомендується наносити тонкошарову штукатурку.

Витрата теплозберігаючого штукатурного розчину в середньому дорівнює 11 кг / м2 / см. Для висихання теплозберігаючу штукатурку досить витримати приблизно один тиждень на кожен сантиметр товщини. Після чого, фасад можна фарбувати.

При застосуванні слід враховувати такі особливості фасадної теплозберігаючої штукатурки:

• Менша стійкість до механічних впливів.
• Хороша проникність для водяної пари.
• Товстий штукатурний шар дозволяє вирівнювати дуже нерівні стіни.
• Поверхня штукатурного шару недостатньо декоративна, часто вимагає додаткової обробки.